.../.../Тіні давніх снів Я бы нарисовал сном, мечтой …
Captain Nemo
Тіні давніх снів
Я бы нарисовал сном, мечтой Ван Гога на звездах, поэму Бенедетти, и песня Серрат стала бы серенадой, которую я бы подарил луне.
Я бы полил слезами розы, чтобы почувствовать боль их шипов и алый поцелуй их лепестков. ..
Габриэль Гарсиа Маркес.
Той лист, що пахне горіховим примісом, що терпко обіймає талію, що вникає в твою душу, як трунок весняного цвіту. Той лист сього часу знайшов адресата. То вранці. А зараз.
Мохом вкриті стіни, м’яко встелили покої, лище крізь шпаринку проникає вона, Зоря. Тупочется в ганку карпатський легіт, проситься посильний на ночівлю. Ні, ти просто взяла посилання, подакувала, несміливо чмокнула в шічку молодого красеня, що заховався між стовбурів гіллястого храму.
Цвіт горіха. Велике око Всесвіту. Правицею вказує на світ, котрий ти не займала, не бачила, не чула, не любила. А він є. Є, такий чистий, з горіховим присмаком, з зеленкуватим відтінком, з дзюркотливим струмочком, із тужливим Є . Півмісяць, що зростає, наповнюється до цілковитої повноти, аж коли круг не завершить час. На внутрішній перекладинці –билі, на перехресті між до і потім сидить діячка щастя, щось белькотить у вільний простір і німіє дивним звуком. Тиша. А там в тумані, за плечима, твій макрокосмос малює лемніскати. Скільки в кінцівках пальців? Скільки фосфенів-плям у таємниці тиші? Скільки?